БЛИЗЬКЕ ЗАРУБІЖЖЯ чи БЛИЖНЄ ЗАРУБІЖЖЯ

Слова мають спільні й різні значення. Спільних значень два| 1) розташований на невеликій відстані: близька хата — ближь хата, близький ліс — ближній ліс. Але щодо популярного ниі


КУЛЬТУРА ФАХОВОЇ МОВИ ЖУРНАЛІСТА

окреслення зарубіжжя треба вживати вислів близьке зарубіжжя; 2) який перебуває в прямих родинних стосунках з ким-небудь: близька рідня — ближня рідня. Словник за ред. Б. Грінченка фіксує вживання v Марка Вовчка вислову ближні приятелі, тобто "такі, що мають почуття симпатії, дружби один до одного, а також спільні ідеї, інтереси". Сьогодні ми скажемо в цьому випадку близькі приятелі. Прикметник близький має ряд значень, яких не має ближній. Так. невелика часова віддаленість передається прикметником близький: voice БЛИЗЬКЕ ЗАРУБІЖЖЯ чи БЛИЖНЄ ЗАРУБІЖЖЯ близька ніч, сонце близьке до заходу, близьке свято. Ще близький — це "добре знаний, відомий, зрозумілий": Почув у голосі щось близьке, своє; і "такий, який глибоко хвилює, безпосередньо стосується будь-кого": Інтереси дітей близькі матері; про адекватний, реалістичний переклад теж кажуть близький: переклад, близький до оригіналу.

ВЛАСНИЙ — ОСОБИСТИЙ — ОСОБОВИЙ

Часто плутають значення цих слів, утворюючи неправильні словосполучення. В одній із радіореклам прозвучало навіть таке: Вишні в особистому соку. Так переклали журналісти з російської Вишнії в собственном соку, а по-українському треба сказати: Вишні у власному соку. Правильні вислови: маю власний будинок, маю власну думку, але подаю особистий приклад, бажаю щастя в особистому БЛИЗЬКЕ ЗАРУБІЖЖЯ чи БЛИЖНЄ ЗАРУБІЖЖЯ житті; у діловій мові вживаємо словосполучення: особова справа, особове посвідчення, особовий склад; у граматиці є термінособові займенники.

Різний зміст мають вислови власний автомобіль ("автомобіль. що є власністю певної особи, належний особі") і особистий автомобіль ("визначений певній особі для користування ним"); різні прикметникивживаємо з іменником рахунок: особовий рахунок — у банку,відрядження беруть — за власний рахунок, а зводять з ^Кимось— особисті рахунки.

• .",-, Синонімічними є вислови на зразок: дати щось комусь у власні 9уки~і дати щось комусь особисто в руки; з'явипіися особисто і *овно-знижений з 'явитися власною персоною.



ВТРАЧАТИ — ГУБИТИ

Дієслова синонімічні, часто взаємозамінні, як у фразеологізмі втрачати /губити голову БЛИЗЬКЕ ЗАРУБІЖЖЯ чи БЛИЖНЄ ЗАРУБІЖЖЯ. Пор.: не з тих, що голову губить.

Матеріальні речі, предмети звичайно гублять; переважає, особливо в розмовному стилі, така сполучуваність: загубив олівця, загубив книжку, парасольку, шапку і под.

Щодо певних якостей, то їх можна як губити, так і втрачати, наприклад: губити / втрачати гідність; губити / втрачати сон, апетит, тепло, легкість, спокій. Але в науковому стилі (медицина) доречним є тільки дієслово втрачати: хворий втратив апетит, сон або втратив багато крові.

Іменники на позначення часових понять час, день, роки сполучаються з обома дієсловами: Не губи часу і не втрачай днів. Із прислівниками марно, даремно сполучається спільнокореневе дієслово витрачати: марно витрачати час; даремно витрачений БЛИЗЬКЕ ЗАРУБІЖЖЯ чи БЛИЖНЄ ЗАРУБІЖЖЯ час. Губити має ще значення "нищити", пор.: не губи мене; в очі любить, а за очі губить. У такому значенні дієслово втрачати не вживається.



ПРИВОДИТИ — ПРИЗВОДИТИ

У заяві Міністерства закордонних справ України несподівано прозвучало:

Україна вітас будь-які дії. що можуть призвести до встановлення миру в Придністров У. Дієслово призвести в цьому разі ; вжито не на місці, бо воно обов'язково передбачає ситуацію, коли 1 якісь дії спричинюють негативні наслідки, на що вказує * сполучуваність типу призводити до гріха, до неприємностей, до катастроф, до знилсення ефективності виробництва, до втрат хліба.

У наведеній вище фразі замість дієслова призводити треба було вжити слово БЛИЗЬКЕ ЗАРУБІЖЖЯ чи БЛИЖНЄ ЗАРУБІЖЖЯ сприятимуть: Україна вітас будь-які дії, що сприятимуть встановленню миру в Придністров'ї. Можлива також фраза з дієсловом приводити (до чогось).


КУЛЬТУРА ФАХОВОЇ МОВИ ЖУРНАЛІСТА

Приводити і призводити — дієслова-пароніми, які потребують розрізнення. Приводити до чогось — "зумовлювати, спричинювати що-небудь", напр.: їхня діяльність привела до збільшення випуску товарів. Призводити до чогось — це спричинювати, як правило, негативні наслідки.

Завдання 36. Уважно опрацюйте матеріали зі збірника "Культура слова'* Інституту української мови НАН України. Складіть речення з поясненими словами та словосполученнями.

УЯВА — УЯВЛЕННЯ

Сплутування значень цих іменників призводить до змістових помилок, напр., у реченні У мене с тепер чітка уява про Євросоюз треба було вжити БЛИЗЬКЕ ЗАРУБІЖЖЯ чи БЛИЖНЄ ЗАРУБІЖЖЯ слово уявлення. Уявлення — це "поняття. розуміння, знання", що випливає з попереднього досвіду. Уявлення звичайно вимагає після себе форми іменника з прийменником про або прикметникового означення: Туманне уявлення про майбутню професію. Слово уява, як правило, сполучається з означенням типу багата уява, дитяча уява. Синонімом до названого іменника виступає слово фантазія.

ЯВЛЯЄТЬСЯ — Є

Дієслово являтися — синонім до спільнокореневого префік­сального дієслова з'являтися — вживається переважно в розмовному стилі: Ніколи не являється вчасно. Можливе у художній мові, пор.: Чого являєшся мені у сні? У функції дієслова-зв'язки — не вживається. Під впливом російської мови, де однозвучне дієслово виконує роль зв'язки, воно часто-густо БЛИЗЬКЕ ЗАРУБІЖЖЯ чи БЛИЖНЄ ЗАРУБІЖЖЯ використовується помилково у такому контексті: Вибух являється першопричиною. Такі слововживання неправильні.

Українською мовою кажемо: Вибух — не першопричина...


ВОДІЙчи ШОФЕР

Досить часто ці слова вживаються як рівнозначні та; взаємозамінні. Але все ж таки різниця у значенні і вживанні цих слів існує.

Водій — це загальна офіційна назва людини, що керує транспортними засобами чи якимись рухомими машинами, механізмами, агрегатами. За своїм походженням це досить давнє; слово: "людина, що вказує шлях кому-небудь", тобто "той, хто веде! кудись". СУМ виділяє два значення слова водій: і) "той, хто водить машину, керує нею; шофер"; 2) переносне (хоч насправді було колись первісним значенням слова) "той, хто вказує БЛИЗЬКЕ ЗАРУБІЖЖЯ чи БЛИЖНЄ ЗАРУБІЖЖЯ шлях кому-небудь; керманич".

Отже, основне значення слова водій в сучасній українській мові

"людина, що пройшла спеціальну підготовку і керує автомобілем,

автобусом, тролейбусом, трамваєм і т. ін.", напр.: Водій)

пригальмував мотоцикла (О. Гончар). Вживається у складній назві:

професії: механік-водій (трактора, танка), напр.: День народження.

нової машини з нетерпінням очікують всі — від головного)

конструктора до механіка-водія (з журн.). Активно фігурує в.

офіційно-діловій мові, в різних службових документах —\

інструкціях, офіційних оголошеннях, посвідченнях на право водіння^

автотранспорту та ін.

На відміну від слова водій, що має узагальненіше, ширше значення, синонімічне йому шофер має вужче значення "водій автомобіля": Взявши перший автомобіль, який трапився БЛИЗЬКЕ ЗАРУБІЖЖЯ чи БЛИЖНЄ ЗАРУБІЖЖЯ по дорозі, я звелів шоферові гнати, сктьки дозволяється законом (Ъ. Винниченко). Водія мотоцикла, трамвая, комбайна чи якогось іншого рухомого механізму шофером, звичайно, не називають.

Слово шофер — досить недавнє запозичення з французької мови (початок XX століття, коли з'явились і почали поширюватися автомобілі). Звідси — і постійний наголос у слові: шофер, шофера, шофером і т. ін.

Отже, в сучасній українській мові шофер — це назва тільки водія автомобіля, водія-професіонала. тобто назва людини за професією


КУЛЬТУРА ФАХОВОЇ МОВИ ЖУРНАЛІСТА

Людину, яка водить тільки власний автомобіль, шофером не називають, оскільки вона не професійний автомобіліст. Коли застосовують назву шофер для непрофесійного водія, вдаються до БЛИЗЬКЕ ЗАРУБІЖЖЯ чи БЛИЖНЄ ЗАРУБІЖЖЯ словоскладання: шофер-любитель.

ЗАРАЗ ЧОТИРИ ГОДИНИ чи ЗАРАЗ ЧЕТВЕРТА ГОДИНА?

Називання часу порядковими числівниками — звичне явище для української літературної мови: зараз рівно п 'ята, зустрінемось о четвертій.

Називання часу такими формами сягає глибокої давнини. Історичний словник української мови за редакцією Є. Тимченка датує їх XII—XIII ст., тобто вони вживалися ще в давньоруський період. У російській мові закріпилась форма з кількісними числівниками: сейчас пять часов, встретимся в четыре. Зазначимо, шо в творах російських письменників XIX століття ще знаходимо у цій функції і порядкові форми.

В українській літературній мові (як і в білоруській) збереглася форма із порядковим числівником. Це фіксують твори письменників БЛИЗЬКЕ ЗАРУБІЖЖЯ чи БЛИЖНЄ ЗАРУБІЖЖЯ, словники, порадники, частково граматики. Але під впливом російської мови порядкові словоформи почали витіснятися. Тому в період відродження призабутих форм порядкова конструкція почала сприйматися для багатьох як нова.

П'ята година сімнадцять хвилин. Це логічна відповідь на запитання у формі Котра година? Ні про вік дитини (людини), ні провартість книжки такого запитання (з котрий) немає.

А чому ми не говоримо: П'ята година сімнадцята хвилина0

Спробуймо назвати позначені цифрами години й хвилини: 5.45, 7.15,

20,50,21.48 і под. На першому місці стоїть назва годин (як основна

інформація), а потім додається інформація про хвилини, тобто

Передаєтьсятакий зміст: "Зараз п 'ята година і ще сорок п БЛИЗЬКЕ ЗАРУБІЖЖЯ чи БЛИЖНЄ ЗАРУБІЖЖЯ ять

_jcetawi". Години змінюються через кожні 60 хвилин, а позначення

;;*8йлинзалишається тим самим.


Вислову типу Пішла шоста година в українській літературній мові немає, хоча це дієслово є в конструкції пішов третій рік. Відповідник російської конструкції седьмой час — український вислів початок сьомої.

На підтримку порядкового числівника в часових конструкціях виступає й така додаткова інформація: за формами типу сьома п'ятнадцять відразу видно, шо йдеться про час. а не про якусь іншу кількість (наприклад, сім п'ятнадцять — про вартість книжки).


documentaquungb.html
documentaquuuqj.html
documentaquvcar.html
documentaquvjkz.html
documentaquvqvh.html
Документ БЛИЗЬКЕ ЗАРУБІЖЖЯ чи БЛИЖНЄ ЗАРУБІЖЖЯ